Ось ми знову тут, у прекрасному й таємничому краєвиді Староградської рівнини. Вона тиха, майже медитативна. І свої скарби ховає. Треба докласти зусиль і самому знайти те, що хочеш побачити. Тут цього чимало, і пошуки однозначно варті того.
Камінь і сухозид
Мабуть, найхарактернішим елементом краєвиду Староградської рівнини є камінь. Ти побачиш його тут просто всюди, а де його немає — там відкрита дуже родюча земля, завдяки якій усе тут колись і виникло.
Оскільки камінь заважав обробляти землю, його використовували для різних споруд. Найчастіше — технікою “сухозид” (suhozid). Це спосіб будівництва, за якого окремі камені кладуть один на один без жодного сполучного матеріалу. Цю техніку навіть занесено до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, і хоч сьогодні мало хто вміє будувати сухозид, зовсім нещодавно виникла однойменна ініціатива, яка відновлює кам’яні мури й підтримує техніку сухозиду живою.
Цією технікою збудовані головні мури, що ділять Староградське поле, а також мури окремих ділянок. Кам’яні мури різняться за розміром і за способом будівництва: однорядні, складені камінь на камінь заввишки до 1 м, і багаторядні, завширшки до 2 м і такої ж висоти, які найчастіше будували біля античних доріг і вздовж напрямків античного поділу на ділянки. Мури треба підтримувати, тож вони — результат понад двотисячолітніх зусиль мешканців острова та їхньої праці. Уяви лишень ті години й години, дні й дні роботи з камінням.
Технікою сухозиду збудовані й великі тераси, що захищають родючий ґрунт від потоків води під час рясних дощів. Із сухозиду виникли й трими (trim), і один гарний трим видно біля головної дороги зі Стари-Града до Врбоски. На всьому острові Хвар понад 700 тримів, і багато з них використовують досі.
На Староградській рівнині також численні “гомиле” (gomile) – малі, більші й величезні купи каміння. Найчастіше вони виникали під час очищення землі від каміння, яке складали на неродючих місцях. Але деякі гомиле були спершу обрядовими місцями, а всередині ховають могилу.
Дороги й канали
Дороги, що перетинаються під прямим кутом, виникли в грецький період 2400 років тому. Багато з них з часом розширили, але деякі лишилися в первісній ширині, якраз для людини з ослом.
У Староградському полі є також численні канали для відведення раптового дощу й регулювання потоків. Сьогодні цими каналами вода тече рідко, бо ліси на схилах пагорбів навколо Староградської рівнини воду здебільшого затримують.
Колись, однак, соснових лісів тут не було. Сьогодні ці ліси ховають мережу терас, на яких ще на початку XX ст. вирощували виноград, а пізніше й лаванду.
Драчевіца
Раз уже я заговорила про воду на Староградському полі, мушу згадати й місце під назвою Драчевіца. Це одне з найфотогенічніших місць на полі, а сусідній кам’яний будинок, мабуть, є в усіх проспектах про Староградське поле.
Висока трава навколо в променях призахідного сонця створює гарний золотавий пейзаж.
Драчевіца — єдине місце на Староградському полі з виходом води на поверхню. Узимку ця вода рясно затоплює довколишні виноградники, так що вони справді пливуть.
Місце оточене виноградниками й дуже зелене, якщо говорити про рослинність.
Але Драчевіца — ще й неолітична пам’ятка, що свідчить про заселення в давні часи (від 6000 до 3000 років до нашої ери). У 1880 році тут знайшли неолітичні знаряддя. Це найстаріші археологічні артефакти, знайдені на Староградському полі. Тут же, імовірно, було й перше постійне поселення людини на Староградському полі.
Ми потрапили сюди у вересні, і хоч удень ще трималися приємно високі температури, місце витоку між камінням було досі вологим, і трохи води було видно. Мені б хотілося побувати на Староградському полі колись поза сезоном, у період рясних дощів, коли краєвид просякнутий водою.
GPS Драчевіци: 43°11’19.7″N 16°37’49.9″E; 43.188791, 16.630534
Мірє
Біля головної дороги зі Стари-Града до Врбоски розташована римська вілла рустика Мірє. Ця римська вілла була збудована й використовувалася в першому столітті нашої ери. Це найрозлогіша археологічна пам’ятка на Староградському полі. Домінанта місця — мур заввишки 4,5 м, що стоїть на сухозиді, всередині якого знайшли мозаїчні тесери. Водночас це найкраще збережений за висотою античний мур на східному узбережжі Адріатики. На внутрішній стіні побачиш отвори, що залишилися від конструкції підлоги.
Навколо Мірє — залишки мурів і фундаментів тодішнього сільськогосподарського комплексу.
З Мірє видно значну частину Староградської рівнини і сусідню Врбоску, тож нікуди не поспішай і справді роздивись навколо.
Знайти Мірє, однак, потребує трохи рішучості. Шлях жодним чином не позначений. З головної дороги на Врбоску звертаєш на щебеневу дорогу, а звідти на “козячу стежку”. Ніде жодної розмітки, стежка заросла. Якщо вже зовсім не вийде, телефон із мапою доведе тебе до місця. Воно того варте.
GPS Мірє: 43°10’35.6″N 16°39’26.0″E; 43.176554, 16.657230
Каревац
Неподалік Мірє, просто біля головної дороги зі Стари-Града до Врбоски, лежать залишки ще однієї римської вілли рустика — Каревац. На жаль, місце зазнало значної руйнації, і сьогодні там справді лише залишки. З першого погляду й не подумаєш, що це рештки сільської римської вілли.
У тридцятих роках минулого століття на цьому місці виявили стародавні мури, мозаїки й басейн. Сьогодні важко уявити там басейн чи якусь більшу ємність для води. Це підтверджує, що колись місце було набагато краще забезпечене водою.
GPS Каревац: 43°10’50.0″N 16°38’34.8″E; 43.180551, 16.642991
Староградське поле відкриється тобі як книга, якщо ти цього захочеш. А якщо шукатимеш, знайдеш там безліч цікавих речей і місць. Якби кожен із тих каменів міг розповідати, це були б напевно захопливі історії. Поки що їх розповідає вітер, що грається в кронах оливкових дерев. Достатньо лише слухати.
Якщо тебе цікавить історія Староградського поля докладніше, існує дуже гарна книга з простою назвою Starogradsko polje від археологів Сари Попович та Альда Чавича. Багато цікавої інформації в цій статті я почерпнула з цієї чудової книги. Купити її можна в музеї у Стари-Граді. У книзі є й дуже корисна мапа, де позначені головні пам’ятки, а що найкорисніше — на ній розрізнені дороги: асфальтована, щебенева чи піша стежка. Це дуже полегшило нам відкриття принад рівнини. Тож сміливо вперед, і наступного разу, коли поїдеш на острів Хвар, не пропусти Староградське поле.
Ще одну розповідь про Староградське поле знайдеш тут: https://zijemechorvatskem.wordpress.com/2021/03/28/starogradsko-polje-na-ostrove-hvar-tady-se-zastavil-cas/
