Коли я уявляю, який він, рай, затока Зарачє — одне з небагатьох місць, що значною мірою відповідає цій уяві. Так, для нас це просто маленький шматочок раю на Землі.
Насправді тут дві затоки: Вело-Зарачє (місцевим діалектом Зорачє) і Мало-Зарачє. Обидві частково захищені від відкритого моря кам’яним мисом — той, що у Вело-Зарачє, зветься Рт зуб од Зарачя. Обидві затоки сполучає дорога, біля якої паркуються автівки всіх відвідувачів.
Наше божественне помешкання у Вело-Зарачє, яке ми завжди бронюємо за рік наперед, стоїть просто на гарному гальковому пляжі. Крім апартаментів, власник має ще й велику терасу, де сам готує й подає гостям страви.
А що він чудовий кухар, підтверджують не лише наші враження, а й те, що багато років він готував в одному відомому ресторані в місті Хвар. Його тераса має неповторну атмосферу. Вона гарно оздоблена, а релаксаційна музика, що там зазвичай грає, просто підкреслює душу місця. Так, ніби воно було там завжди.
Просто на пляжі у Вело-Зарачє стоять два будинки. Той, що праворуч, — відокремлений будинок в стилі Робінзона з апартаментами. Але тут не уявляй під цим словом зовсім безлюдне місце чи життя без електрики й гарячої води. Електрика й гаряча вода там є завжди. Тут ця назва означає віддаленість від цивілізації. З іншого боку, всі більші курорти в зручній досяжності — до Хвару приблизно 10 хвилин їзди автом, до Стари-Града приблизно 8 хвилин, до Врбоски приблизно 12 хвилин, до Єлси приблизно 15 хвилин.
Будинок ліворуч — ресторан із житлом. Є ще один досить приємний Mojito bar, але ціни там як у Дубровнику (для уявлення, 140 кун за одне алкогольне чи безалкогольне мохіто). Звідси в бік під’їзної дороги стоїть ще кілька будиночків, і це все. А головне — внизу: гарний галечний пляж.
Хто б сподівався, що до такої маленької затоки прив’язана легенда. За легендою, колись уздовж південного узбережжя острова Хвар плив арабський корабель, повний різноманітних скарбів. Моряки цього корабля вже кидали якір у багатьох середземноморських портах, пройшли через численні бурі й битви, тож не чекали, що на морі їх ще щось може здивувати. Тоді біля південного берега острова вони потрапили у велику бурю. Корабель затонув, а з ним і половина екіпажу. Друга половина моряків зуміла дістатися до заток Зарачє. А на пагорбі над затоками вони заснували село Зарачє.
До села Зарачє можна заїхати подивитися: достатньо піднятися над дорогою над затокою, і там є відгалуження ще вгору в гору. Про історію Зарачя відомо небагато. Село виникло, мабуть, у XIX столітті на землі, що колись належала домініканському ордену. Давнє село лежить над дорогою, що сполучає міста Хвар і Стари-Град, і з дороги його добре видно. На початку XX ст. тут жило приблизно 100 мешканців, у 70-х роках — уже лише одна людина. Нині будинки потроху знову ремонтують.
Тож якщо й ти прагнеш спробувати маленький шматочок раю на Землі, неодмінно заїдь до Вело-Зарачє. Житло там можна знайти в інтернеті, але найкраще дуже заздалегідь: найпізніше навесні вже все безнадійно розкуплено. А ще це чудова база для відкриття західної частини острова Хвар.
