Відокремлені будинки біля села Богомолє на острові Хвар

Курорти острова Хвар

Острів Хвар із сходу на захід перетинає єдина асфальтована дорога. У західній частині острова лежать відомі міста Хвар, Стари-Град, Врбоска та Єлса. Це єдині більші курорти на острові. На сході розташований портовий курорт Суцурай, куди ходить пором із материка. Між Єлсою та Суцураєм розкидано кілька невеликих сіл. Деякі з них уже здалися відтоку молоді на материк за роботою й стали покинутими поселеннями.  Аж серце крається дивитися на ці занепадаючі будинки. Одне із сіл, яке досі зуміло зберегти бодай якийсь, хай і сонний, ритм життя, — мальовниче село Богомолє. 

Село Богомолє

Село складається з кількох будинків, розкиданих уздовж дороги, поштового відділення, церкви з кладовищем і єдиного магазинчика на маленькій площі. Магазин править також за інформаційний центр для тих, хто їде далі до заток і не знає дороги. А ще це місце, де протягом дня збираються й посиденькують місцеві. Уяви: спекотний літній день, цикади співають, повітря тремтить і пахне морем, лавандою та дорожнім пилом, а ти сидиш на лавці перед магазином у самому серці подій і п’єш своє охолоджене пивко. Час лінивим перекатом тягнеться, як хвилі на морі спекотного пообіддя, а ти спостерігаєш місцевий колорит. На лавках навколо тебе старожили обговорюють важливі питання місцевого життя й ведуть філософські дискусії на різні теми, політику не виключаючи. Попивають пиво й покурюють. Час від часу заїде якийсь турист по найнеобхідніше. Незабаром під’їжджає Звонко, власник одного з будиночків, який сьогодні везе в машині живу козу. Потім з’являються заблукалі туристи й питають у магазині дорогу до затоки. Тим часом Анте обурюється, що туристи зламали йому ліжко, а Іво барвисто розповідає, як гості колись забили йому унітаз кришечкою від крему. І так по колу, доки не усвідомиш, що пива вже було досить, а до житла в затоці ще треба якось дістатися. 

Танцювальні вечори

Богомолє — найближча до заток цивілізація, адже затоки врізаються в море під самим селом. Ресторану тут немає. Єдина розвага — регулярні літні танцювальні вечори Bogomoljske ljetne večeri: сільська забава з живою музикою, невеликим частуванням і лотереєю. Точніше, були — до 2016 року. Наступного року організатори, на жаль, не домовилися, у якому вигляді проводити вечори далі, і, як це буває, перестали їх влаштовувати. Це велика втрата, бо то була приємна розвага. Іноді наважувався прийти й якийсь турист. Саме тут ми познайомилися з багатьма місцевими. Танцмайданчик часто був переповнений, а танцювали подекуди до ранку. Слід зазначити, що місцеві почувалися шанованими, коли на танці заходили туристи. Відтоді вдалося принаймні раз за літо організувати забаву просто неба біля майданчика для “балоте”. Це місцевий улюблений спорт, який тобі неодмінно варто спробувати. Місцевий чемпіон Міро Рудан буде гідним суперником і від гри точно не відмовиться. Імовірно, під час забави він буде одним із головних гравців турніру, що саме триватиме. До цього грає жива музика, а ще є що з’їсти й чим запити. Усі докладають зусиль до організації, і кожен якось долучається до справи.

Дорога до заток із відокремленими будинками

Асфальтована дорога від села веде далі до моря, до окремих заток, відрізаних від світу. З неї потім звертаєш на щебеневу дорогу, а звідти спускаєшся до окремих заток, аж доки дорога закінчується в останній затоці — Солотіша. Крім місцевих і туристів, що тут оселилися, сюди рідко хто потрапляє, хіба що якийсь заблукалий турист шукає дорогу. Кілька років тому тут стояли лише скромні рибальські хатинки без електрики й води, доступні тільки пішою стежкою. Місцеві перебудували старі рибальські хатини на апартаменти й здають їх. Затоки на північному боці електрифікували, а на південному — ще ні. Тож на південному боці й далі користуються сонячною енергією. Треба сказати, що завдяки сучасним сонячним акумуляторам та іншій техніці сонячна енергія сьогодні вже не проблема, і електрика є цілодобово. Проте не в кожному будинку є таке сучасне обладнання, тож у похмуру погоду ти цілком можеш лишитися без світла. Те, що для одного — романтика чи виклик робінзонівського досвіду, іншого відлякує, тому про це завжди варто дізнатися заздалегідь.  Так само варто з’ясувати, скільки всього будинків у затоці. Подекуди стоїть лише один, і ти будеш там сам, а в іншій затоці їх, скажімо, чотири, і на пляжі буде більше людей. Але про Макарську, де люди сидять одне в одного на головах, можеш забути.

Як з’явилися будиночки у стилі Робінзона

Власник магазинчика в Богомолє, пан Іво, розповідав нам, як важко було перебудовувати рибальські хатини, коли до заток не вела жодна дорога і весь будівельний матеріал доводилося нести з села пішки або, в кращому разі, везти морем. Для уявлення — дорога від останньої затоки Солотіша до села Богомолє забрала в нас пішки понад годину. Здавати будинки в затоках почали поволі, і завдячувати цьому слід словенцям. Саме вони були першими гостями років 30 тому, які сюди завітали (дехто, кажуть, помилково) й шукали житло. Тоді будинки ще не були переобладнані на апартаменти, тож місцеві селили їх у себе вдома, а згодом ухопилися за можливість і збудували апартаменти. У деяких будинках власники досі живуть (це теж перевір заздалегідь), але більшість мешкає в будинку в селі або на материку й до затоки приїжджає лише тоді, коли заселяються туристи. Тож можна знайти затоки з одним будинком, де власник не живе і ти будеш зовсім сам, наприклад у затоці Вела-Погорила чи в затоці Дивя-Вела, яка хоч і ближча до Суцурая, але дістатися до неї можна лише човном. Дороги сюди просто немає.

Замов хліб, інакше лишишся голодним

Найбільше ми тут цінували атмосферу місця й вдачу місцевих людей. Ніби це село та сусідні затоки взагалі не позначені на мапі. Гамір і поспіх сучасного світу сюди не дійшли. Поки що. Навіть хліб треба замовляти за день наперед, у магазині ти його не купиш. Місцеві живуть із землеробства, рибальства й туризму. Це привітні, добрі люди, які зустрічають тебе з усмішкою на обличчі. Тут ми пізнали справжній хварський характер, такий несхожий на людей у більш жвавих містах острова. Це переважно старше покоління, адже молодь їде працювати на материк. Тут майже кожен вирощує оливки й робить із них оливкову олію (дехто ще за давніми первісними рецептами й методами — наприклад, пан Йосип у затоці Брістова чи пан Міро в затоці Солотіша), яку можна купити в місцевих. Чимало з них займається також лавандою й виробляє лавандову олію. Звісно, і тут можна купити домашні настоянки (травариця, ракія, мртина, ореховиця) чи, скажімо, мед. По дорозі до затоки достатньо зупинитися біля інжирового дерева й нарвати свіжого інжиру. Усюди росте розмарин, де-не-де мигдаль, а подекуди й лимони. Острів має що запропонувати. 

Коли за цивілізацією вже скучаєш

Коли захочеться змін, можна заїхати до приємного тихого містечка Єлса, де є продуктові магазини, ресторани, кав’ярні та сувенірні крамниці. Єлса від Богомолє віддалена приблизно на 30 км. Або, скажімо, до Суцурая, де теж є магазин, кав’ярня і ресторан. Але нам здебільшого до міста не хотілося, ми насолоджувалися жаданим спокоєм. Хто раз зазнає чарівної атмосфери хварських заток і познайомиться з місцевими людьми, той не може інакше, ніж повертатися знову й знову.