Це одна з пам’яток Хвару, яку не варто оминати. Знаменитішого басейну на острові не знайдеш. Наприкінці серпня ми подекуди були там самі, і в такі хвилини атмосфера місця була майже медитативною. Хотілося б просто сидіти біля старої цикасової пальми, слухати вітер у розлогому саду й подумки розчинитися в спокої місця. У такі миті важко уявити, що споруда мала й оборонне призначення.
Найвідоміший басейн на Хварі
Площа, що колись була морем
А великою несподіванкою для мене стало відкриття, що площа, якою ми підійшли до фортеці, колись була під водою. До нинішнього входу за часів Петара Гекторовича підпливали на човнах.
Хоч ґрунт під нинішньою площею насипали лише в середині XIX століття, місце було заселене задовго до того й було вже відоме як Тврдаль. Імовірно, це була якась стара топонімічна назва. Споруда постала там, де морська вода розгалужувалася і де раніше стояла антична вілла. Залишки тієї самої античної вілли разом із мозаїками знайшли й під сходами сусідньої церкви св. Рока (crkva sv. Roka). Імовірно, і нинішній басейн із рибками був натхненний залишками якогось античного басейну.
Первісний задум збудувати літню резиденцію довелося пристосувати до тогочасних подій. У XVI столітті острів пережив кілька нападів турків, і будівничий Петар Гекторович вирішив споруду укріпити. Так виникло поєднання оборонної та сільської архітектури. Попри всі зусилля, під час нападу 1571 року Тврдаль горить. Що стосується оборонних елементів, Петар надихався й Дубровником. Сьогодні вже мало що з них побачиш. Головного з них – равеліну – давно там немає. Але подібний равелін досі можна побачити біля церкви Милосердної Богоматері у Врбосці, і він справді величезний. Зрештою, це є навіть у її назві: Crkva – tvrđava sv. Marije od Milosrđa.
Що там побачиш сьогодні?
Насамперед атмосферу місця. Хоч ти в центрі, там панує спокій. Найбільша принада, звісно, — басейн із рибками в солонуватій воді (концентрація солі у воді десь між морською та прісною). Басейн з усіх боків облямований аркадною галереєю. Над басейном здіймається вежа з голубником, на якій колись були й годинник (мабуть, сонячний), поруч із басейном — невелика етнографічна колекція. А ще лишається дослідити розлогий сад із оглядовим майданчиком на краю саду. Частина саду біля басейну в затінку й вабить приємно посидіти.
Тврдаль — це ще й кам’яна книга – тут можна знайти понад 20 кам’яних написів. Більшість із них латиною, один італійською й один хорватською.
Що додати? Це точно варте уваги. Навіть нашим малим дітям там було цікаво – спостерігати за рибками й блукати садом було приємною зміною. І туди можна зайти навіть з візочком.
