Маленьке покинуте село з романтичним відтінком пропонує тобі подорож крізь час у недавнє минуле. Час тут зупинився приблизно в 1967 році, коли мешканці переселилися до сусідньої Мілни. Вже з першого погляду зрозуміло, що село покинуте. Будинки занепали й заросли буйною рослинністю. Проте на одному краю села, всупереч усьому цьому, стоїть чудово відреставрована вілла. Одразу спадає на думку, що, можливо, з часом сюди все ж повернеться трохи життя.
Тут працює й чудовий ресторан Stori komin. Він дуже традиційний, у меню класичні далматинські страви. Хто хоче тут смачно поїсти, мусить попередньо зателефонувати й забронювати столик. Це також найкращий спосіб дізнатися, що саме зараз є в меню.
З ресторану чудовий вид на долину та протилежні скелі. А що важливо, ресторан відкритий лише пізно по обіді й ввечері.
Але ще до того, як сядеш у ресторані, пройдися селом, заблукай у старих вуличках і вдихни цю чудову атмосферу, яка тебе повністю огорне.
Дорогою до ресторану ти минатимеш добре збережену будівлю, на першому поверсі якої є прес для оливок, а на другому колись була квартира вчительки місцевої школи.
Село Мало-Грабле вперше згадується в 1539 році. Припускають, що спочатку це були пастуші житла й місце для утримання худоби. У 1621 році вже згадуються обидва села – Мало-Грабле та Вело-Грабле. Селу велося дуже добре, воно гарно розквітало – збудували церкву, школу, бібліотеку, водяну цистерну, виникла сільськогосподарська кооперація. Їм добре велося ще й наприкінці XIX століття, коли виробництво вина на острові досягло піку. За записами, ще в 1910 році тут жили 179 мешканців. Але потім усією Європою прокотилася філоксера – шкідник, що нищівно вражає виноградники. До села філоксера дісталася 1915 року. Після Першої світової війни знову висадити нові підщепи було неможливо, і на перший план вийшли лаванда, розмарин і піретрум.
Після всього цього могло б здатися, що мешканці переселилися до сусідньої Мілни тому, що в селі вже не можна було жити. Але це не так. Вони переселилися просто тому, що могли, бо мали будівельні ділянки й володіли родючою землею між Хваром і Мілною. Їм велося добре, лаванда свого часу приносила великий прибуток.
Коли блукатимеш західною частиною Хвару, не пропусти це сонне село. Воно зовсім поруч із Мілною, від головної дороги сюди відгалужується асфальтована дорога. Після короткої поїздки каньйоном раптом відкривається долина з селом. Сюди можна доїхати й з протилежного боку, від села Вело-Грабле. А можна звідси продовжити через Вело-Грабле хребтом із чудовими видами на Стари-Град або через Брусє на протилежний бік аж до міста Хвар. Варіантів кілька, лише обирай.
