Ось тобі розповідь про те, як Хвар став лавандовим островом, як це пам’ятають місцеві люди і як ми вирушили до села, де все тоді почалося.
Як на Хварі вирощували лаванду
Час від часу ми чули від старожилів розповіді про те, як на Хварі колись вирощували лаванду. Вирощування лаванди на Хварі почалося зовсім нещодавно, минулого століття. Сьогодні місцеві вже не займаються лавандою так, як раніше, це важка праця, і вона точно вже не приносить стільки, як колись. Тоді за гроші від лавандової олії купували квартири чи будинки просто біля моря або в містах. Але все це діставалося важкою працею – лаванду на Хварі через важкодоступний рельєф і досі збирають вручну, а збір, залежно від погоди, припадає на кінець червня чи початок липня, тобто на найсильніше сонце.
Якщо маєш кілька хвилин, подивись короткий фільм про переробку лаванди на Хварі в 70-х роках XX століття тут:
Початки лаванди в селі Вело-Граблє
Уся ця лавандова історія почалася в селі Вело-Граблє. І почалася, як не дивно, з розмаринової олії наприкінці XIX століття. Тоді тут виникла перша кооперація, що займалася виробництвом розмаринової олії. Це був, власне, взагалі початок виробництва ефірних олій у Хорватії. А початок виробництва лавандової олії на Хварі пов’язаний з іменем барби Борти, який першим почав вирощувати лаванду і походив саме із села Вело-Граблє. Тоді вирощували переважно виноград, але після постійних труднощів з виноградарством барба Борта шукав, що ще можна вирощувати. І тоді посадив лаванду. Йому було вже 57 років, і всі навколо сміялися, що він вирощує квіточки. Та незабаром вони передумали, і інші теж почали вирощувати лаванду. Вся ця золота лавандова ера тривала недовго, приблизно з середини XX століття до кінця 80-х років. За лавандові гроші вчилися, відкривали ресторани, купували будинки й квартири. А потім почався розвиток туризму і пов’язаних із ним легших і швидших заробітків. І на полях знову поширилися виноград та оливки.
Переробка лаванди сьогодні
“Покоління моїх батьків вирощувало лаванду у великих обсягах. За моєї молодості олію виробляли кілька днів безперервно, доки не переробляли всю лаванду, тож спати не доводилося. А потім батьки на ці гроші купили будинок у Макарській”, — розповідав нам пан Міро Рудан із села Богомолє, який і досі виробляє лавандову олію. Лаванду він переробляє вже лише для власного задоволення. Як і багато інших, він цим уже не проживе, тож крім лаванди займається ще й оливками, з яких робить якісну оливкову олію.
Фестиваль лаванди
Але повернімося до села Вело-Граблє, з якого лаванда остаточно не зникла. Наприкінці червня тут щороку проходить фестиваль лаванди ще до самого збору. Щойно фестиваль закінчується, починається збір, найчастіше на початку липня. На фестивалі можна купити місцеві вироби з лаванди: лавандовий джем, лавандові креми, лавандове морозиво, лавандовий мед і багато іншого. І тут видно, яких змін зазнало вирощування лаванди – колись із лаванди робили лише олію, яку скуповували виробники косметики. Сьогодні з лаванди виготовляють широкий спектр сувенірів. Якщо хочеш побачити лавандові поля на Хварі у всій їхній фіолетовій красі, приїдь туди в червні.
Як ми вирушили до села Вело-Граблє
До села ми дісталися вранці. Їхали шляхом від Мілни, що веде через Мало-Граблє до Вело-Граблє. Одразу при в’їзді до села стоїть коноба Zbondini, де ми зробили паузу освіжитися. Саме село було безлюдним. Деякі будинки гарно відремонтовані, тож видно, що тут іще хтось іноді живе. Але інші зовсім розвалені, аж болить дивитися. Не можна не подумати, що якби мав будинок у такому місці, то не дав би йому так жалюгідно занепасти. Окрім винокурні лавандової олії, ми не знайшли жодних інших слідів історії лаванди. Десь у селі є будинок барби Борти з меморіальною дошкою на стіні, але після невдалих пошуків ми відклали його на наступний раз. Сподіваюся, колись нам вдасться приїхати сюди й на фестиваль лаванди.
Краєвид, який вартий уваги
А от що точно варте цієї дороги, то це вид з дороги над селом. Відкривається чудовий краєвид на острів Віс, а за доброї видимості й на острів Св. Андрія праворуч. А якщо, як і ми, поїдеш далі в напрямку Брусьє до Хвару, відкриється вид і в протилежний бік. З обох боків море, а перед тобою — край острова Хвар. Цим краєвидом просто неможливо насититися, суди сам.
